Федір Панчук — народний живописець
Федір Васильович Панчук — вінницький живописець, який працює в жанрі сучасного народного малярства, заслужений діяч мистецтв України.

Федір Васильович Панчук — вінницький художник, автор картин, які дослідники й культурні установи Вінниччини відносять до сучасного народного живопису. Відділ краєзнавства Вінницької обласної універсальної наукової бібліотеки імені Валентина Отамановського у 2014 році присвятив йому допис із промовистою назвою «Митець сучасного народного живопису». Окрім малярства, Панчук відомий як багаторічний працівник Вінницького обласного центру народної творчості, директор Вінницького літературно-меморіального музею Михайла Коцюбинського, організатор об’єднання народних майстрів області, автор статей про народне мистецтво та засновник картинної галереї в селі, де він навчався в школі. Має почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України».
Ця сторінка зводить відомості з кількох відкритих джерел: блогу обласної бібліотеки, сторінки майстра на сайті Вінницького обласного центру народної творчості, офіційної автобіографії на сайті музею Коцюбинського (за архівною копією 2018 року) та наукової статті викладачів Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського 2024 року.
Біографія
За даними обласного центру народної творчості та музею Коцюбинського, Федір Панчук народився 3 травня 1954 року в селі Свердлівка Липовецького району Вінницької області. Сьогодні село має назву Пеньківка; так його, зокрема, називає новина Турбівської громади 2021 року, де Панчука представлено як живописця з Пеньківки.
Біографія, оприлюднена обласним центром народної творчості, пов’язує зацікавлення малюванням із дитинством: мати художника, Любов Никифорівна, підтримувала сина в цьому захопленні. Після закінчення Козинецької середньої школи Панчук вступив до Вінницького педагогічного інституту імені М. Островського (нині Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського). Навчався на факультеті російської філології, але, як зазначають джерела, весь час продовжував малювати. Фахову підготовку з живопису він здобув заочно — у Московському заочному народному університеті мистецтв.
Після інституту Панчук рік працював шкільним учителем у селі Нова Прилука. Потім повернувся до Вінниці й деякий час працював у Вінницькому обласному краєзнавчому музеї, де, за даними центру народної творчості, копіював твори з музейних фондів. Згідно з автобіографією на сайті музею Коцюбинського, з 1980 по 1998 рік він працював у Вінницькому обласному центрі народної творчості — від провідного методиста до завідувача відділу образотворчого мистецтва. Саме цей період джерела називають часом його становлення як художника.
За даними обласного центру народної творчості та автобіографії, з 1998 року Федір Панчук очолював Вінницький літературно-меморіальний музей Михайла Коцюбинського (у деяких довідкових джерелах названо 1999 рік). В автобіографії, розміщеній на сайті музею, йдеться про вісімнадцять років його директорства. За цей час, як стверджує музей, заклад став осередком творчої інтелігенції Поділля, у ньому проводили всеукраїнські наукові конференції «Осінні читання», налагодили співпрацю з народними майстрами Вінниччини та громадськими організаціями міста, а на садибі музею відбувалися культурно-мистецькі проєкти. Пізніші версії сайту музею називають директором уже іншу особу; точну дату завершення роботи Панчука на цій посаді ми у відкритих джерелах не знайшли.
Важливою частиною його діяльності була робота в Національній спілці майстрів народного мистецтва України. За даними обласного центру народної творчості та бібліотечного блогу, Панчук двадцять років очолював Вінницький обласний осередок спілки. В автобіографії на сайті музею (станом на 2018 рік) він зазначений як заступник голови цього осередку, а також як член Національної спілки журналістів України.
Указом Президента України від 22 травня 1998 року № 496/98 Федору Панчуку, тоді методистові Вінницького обласного центру народної творчості, присвоєно почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». Сайт музею Коцюбинського та бібліотечний блог згадують також численні дипломи, почесні грамоти й подяки. У 2014 році за рішенням Липовецької районної державної адміністрації та районної ради його ім’я занесли на районну дошку пошани «Праця та звитяга».
У 2006 році Панчук відкрив власну картинну галерею в селі Козинці Липовецького району. Вона розташована в маєтку Раковського, у будівлі школи, де він колись навчався.
Творчість
Обласний центр народної творчості пише, що Федір Панчук «працює у жанрі сучасного народного живопису». Бібліотечний блог 2014 року також називає його митцем сучасного народного живопису. Становлення Панчука як художника джерела пов’язують із роками роботи в обласному центрі народної творчості, тобто із середовищем самодіяльного й народного мистецтва.
Від 1978 року художник брав участь у республіканських, всесоюзних і міжнародних виставках. Першу персональну виставку живопису він показав 1988 року. На початку 1990-х з’явилися закордонні персональні виставки: у Франції, в кафедральному соборі української громади в Парижі (1990), у США (1993), Німеччині (1994) і Туреччині (1995). В Україні його роботи експонували в Українському домі (1993), галереї «Славутич» (1994), Будинку архітекторів (1995) та галереї Києво-Могилянської академії (1995). Усі ці дані наводять і обласний центр народної творчості, і бібліотечний блог.
Джерела згадують кілька назв картин. Національний художній музей України придбав твори «Вовки», «Заготівля дров» і «Проводи».
Автори статті «Феномен Федора Панчука» (Т. Зузяк, О. Марущак, В. Соловей, В. Крупка, 2024) розглядають його як художника, мистецтвознавця, письменника, громадського діяча й педагога. Вони простежують у його живописі еволюцію від примітивізму до символізму, а далі до авангардних тенденцій. Своєрідність постаті Панчука автори вбачають у поєднанні професійного мистецтва, громадської, видавничої та педагогічної діяльності. Стаття ґрунтується, зокрема, на інтерв’ю з самим художником 2018–2019 років.
Панчук відомий і як автор публікацій про народне мистецтво. За даними обласного центру народної творчості, він опублікував близько двохсот статей у журналах «Народне мистецтво», «Світлиця», «Народна творчість та етнографія» та інших виданнях. Центр називає його подвижником і пропагандистом творчості аматорів Вінниччини.
Виставкова діяльність художника тривала і в 2020-х роках. Так, Турбівська територіальна громада повідомляла, що під час фестивалю «Розквітни, Новосілко, рідний краю!», який відбувся у Вінниці в липні 2021 року, працювала виставка робіт Федора Панчука.
Де побачити роботи
За даними обласного центру народної творчості та бібліотечного блогу, твори Федора Панчука зберігаються в галереях і приватних збірках Австрії, Ватикану, США, Польщі, Німеччини, Ізраїлю та України.
- Національний художній музей України (Київ) — придбав роботи «Вовки», «Заготівля дров» і «Проводи». Чи виставлені вони в постійній експозиції, варто уточнити в музеї.
- Картинна галерея Федора Панчука в с. Козинці (колишній Липовецький район Вінницької області) — авторська галерея, відкрита 2006 року в будівлі школи в маєтку Раковського. Перед поїздкою радимо перевірити, чи працює вона і в який час.
- Вінницький обласний центр народної творчості — на його сайті є сторінка майстра; центр проводив персональну виставку народного малярства Федора Панчука.
- Окремі роботи час від часу показують на тимчасових виставках у Вінниці та області; актуальні анонси шукайте в установ культури Вінниччини.
Джерела
krayvinnitsa.blogspot.comvocnt.org.uakotsubinsky.vn.ua (архів)intranet.vspu.edu.uattg.gov.ua