Національний заповідник «Гетьманська столиця» (Батурин)

Заповідник «Гетьманська столиця» в Батурині: цитадель фортеці, палац Кирила Розумовського, будинок Кочубея, Музей археології та «Козацький двір».

Білий палац гетьмана Кирила Розумовського в Батурині з колонадою та куполом серед парку
Valerii Sorokin, CC BY-SA 3.0

Батурин — невелике місто в Ніжинському районі Чернігівщини, яке понад сорок років, з 1669 по 1708 рік, було столицею Гетьманщини. Пам’ять про цей період зберігає Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця». Під його опікою — відтворена цитадель Батуринської фортеці, палац останнього гетьмана Кирила Розумовського, будинок Генерального суду, відомий як будинок Кочубея, Музей археології Батурина та садиба «Козацький двір», а також низка пам’яток у самому місті й за його межами.

Для мандрівника це одне з небагатьох місць в Україні, де епоху гетьманів можна побачити не лише у вітринах, а й у просторі: валах, брамах і палацових інтер’єрах. Якщо ви складаєте маршрут Чернігівщиною, Батурин добре поєднується з Ніжином і його музеями.

Історія

Гетьманська столиця

За даними Енциклопедії України (Канадський інститут українських студій), на місці сучасного Батурина ще в XI столітті стояла невелика фортеця, що охороняла південно-східне порубіжжя Чернігівського князівства; 1275 року укріплення знищили монголи. Як містечко Батурин знову з’являється на початку XVII століття, а перші конкретні згадки в документах припадають на 1620-ті роки. У 1625 році польський уряд заклав тут замок, навколо якого згодом постала більша фортеця.

Після 1648 року місто перейшло під контроль козаків, а 1654 року отримало магдебурзьке право. З 1669 року Батурин став резиденцією гетьманів Лівобережжя: тут правили Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович та Іван Мазепа. За даними тієї ж енциклопедії, за Мазепи в місті й навколо нього звели кам’яні храми та гетьманську резиденцію в Гончарівці.

Трагедія 1708 року

Восени 1708 року Мазепа перейшов на бік шведського короля Карла XII, і Петро I наказав знищити гетьманську столицю. Енциклопедія України описує події так: першу спробу штурму 1 листопада гарнізон відбив, але наступного дня російські війська увійшли до міста таємним ходом, на який їм вказав прилуцький полковник Іван Ніс. Загинули і козацький гарнізон, і мирні мешканці; загальну кількість жертв енциклопедія оцінює в 11–14 тисяч осіб (в інших працях трапляються інші цифри). Місто пограбували й спалили, і воно десятиліттями лежало в руїнах. Заповідник датує загибель Батурина 13 (2) листопада 1708 року.

Доба Розумовського

Нове життя Батурин отримав за останнього гетьмана Кирила Розумовського, якому місто належало з 1750 року. За енциклопедичними даними, він відкрив тут мануфактури, кінний завод, школу й шпиталь і мав намір повернути Батурину роль столиці та заснувати університет; ліквідація гетьманства 1764 року ці плани перекреслила. Його батуринський палац спроєктував шотландський архітектор Чарлз Камерон (1799–1803). Помер гетьман 1803 року в Батурині й похований у крипті Воскресенської церкви.

Від музею до національного заповідника

Музейна історія Батурина починається з будинку Кочубея. За даними заповідника, 1925 року тут відкрили музей імені Петра Прокоповича — засновника наукового бджільництва, — з ініціативи товариства пасічників його імені. Після Другої світової війни будинок відновили, а з 1975 року в ньому працював Батуринський історико-краєзнавчий музей.

Саме цей музей став основою заповідника. Державний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» створено постановою Кабінету Міністрів України № 445 від 14 червня 1993 року. 2006 року майновий комплекс передали з комунальної власності області до державної, у сферу управління Мінкульту, а Указом Президента № 1102/2007 від 16 листопада 2007 року заклад отримав статус національного й нинішню назву. За даними заповідника, охоронні зони, затверджені 1996 року, становлять 57 га.

Масштабне відновлення пам’яток припало на 2000-ті роки: реставрація будинку Кочубея (2003–2005), палацу Розумовського (2003–2008), відтворення цитаделі (2008). У виданні заповідника «Слово Гетьманської столиці» (2025, № 4) підсумовано, що в результаті постало п’ять музеїв, останній з яких відкрили 2021 року, а до пандемії заповідник приймав від 130 до 200 тисяч відвідувачів на рік.

Під час повномасштабної війни

За тим самим виданням заповідника, у другій половині дня 24 лютого 2022 року російські танки вже були біля Батурина, і до кінця березня колектив працював в ізоляції, в оточенні ворожих військ, зосередившись на охороні пам’яток і фондів. Після звільнення Чернігівщини території заповідника відкрили для відвідувачів 10 травня 2022 року, музейні зали — 1 липня 2022 року. Найдовше був зачинений Музей археології Батурина: його відкрили знову у квітні 2024 року. У палаці Розумовського обладнали й зареєстрували тимчасове укриття. Відвідуваність, за оцінкою заповідника, у 2024 році становила близько чверті від показника 2021 року.

За новинами на офіційному сайті, у 2026 році заповідник працює для відвідувачів: зокрема, з травня по вересень він реалізовував за підтримки Українського культурного фонду інклюзивний проєкт «Гетьманська столиця: доступна історія», а восени провів XV обласний музичний фестиваль-конкурс молодих виконавців імені Андрія Розумовського.

Що подивитися

Цитадель Батуринської фортеці

Цитадель — найукріпленіша частина міської фортеці, яка існувала в 1669–1708 роках. Її відтворили 2008 року на автентичному місці як археологічний парк. Тут можна пройтися земляними валами з дерев’яними стінами, побачити фрагмент гостроколу (частоколу), вежі, в’їзну браму та рів, що відділяв цитадель від решти фортеці й міста.

Усередині — Гетьманський будинок, відтворений як зразок мурованої архітектури другої половини XVII століття, і дворова церква Воскресіння Господнього. У крипті церкви перепоховані останки захисників Батурина 1708 року. Також на території є скарбниця, копії гармат XVIII століття, якорі та жорна батуринських водяних млинів XVIII–XIX століть і пам’ятник жертвам Батуринської трагедії.

Палац Кирила Розумовського

Палац — пам’ятка класицизму національного значення; заповідник наголошує, що це єдина в Україні споруда за проєктом Чарлза Камерона і єдиний збережений та відновлений гетьманський палац. Реставрація тривала в 2003–2008 роках, експозицію готували ще рік, і 22 серпня 2009 року палац офіційно відкрили для відвідувачів.

На першому поверсі розповідають про Батурин як гетьманську столицю крізь призму державницької діяльності Розумовського, а також про будівництво та відновлення палацово-паркового ансамблю. Другий поверх — це відтворені за збереженими роботами Камерона інтер’єри з розписами на сюжети античної міфології, рослинним орнаментом і гетьманськими клейнодами. Тимчасові виставки присвячені родині Розумовських, історії ансамблю та діяльності Пилипа і Григорія Орликів.

Будинок Генерального суду (будинок Кочубея)

Будинок пов’язують із генеральним суддею Василем Кочубеєм; за даними заповідника, це єдина споруда Батурина, що вціліла під час знищення міста в листопаді 1708 року. Експозиція займає чотири зали та підвал. Вона розповідає про будівництво, реставрацію та використання будинку, про роди Кочубеїв (зокрема Петра Кочубея) і про відомі сюжети українського минулого, де переплелися кохання та зрада. Підвал, який століттями не перебудовували, облаштовано як інтер’єр в’язниці.

Музей археології Батурина

Музей розмістився в будівлі Воскресенської церковно-парафіяльної школи 1904 року — пам’ятці архітектури місцевого значення, відреставрованій у 2005–2008 роках. Експозиція має три розділи: «Батурин давній», «Батурин козацької доби» і «Батурин — гетьманська резиденція». На площі 128,5 м² показано близько 700 предметів — від найдавніших слідів людини в околицях Батурина до загибелі міста 1708 року. Серед них кістяний молот, якому близько п’яти тисяч років, трипільські статуетки, давньоруські старожитності, козацькі побутові речі, знахідки з гетьманських будинків, а також натільні хрести та ікони загиблих, фрагменти гармати і церковного дзвона, що свідчать про розорення міста. Заповідник зазначає, що експозицію щороку поповнюють знахідки археологічних досліджень.

Музейний комплекс «Козацький двір»

Це садиба заможної батуринської козацької родини Мохнів, яка зберігала станові ознаки до початку XX століття. У будинку відтворено побут, господарство, дозвілля та світогляд родини, що займалася традиційними для Батурина промислами — млинарством, винокурінням, торгівлею. Тут історію міста після доби гетьманів показано через долю конкретних людей.

Інші пам’ятки заповідника

До переліку пам’яток заповідника також належать Воскресенська церква — усипальниця Кирила Розумовського, могила Петра Прокоповича в селі Пальчики, Миколо-Крупицький монастир у селі Вербівка та місце колишньої садиби Івана Мазепи на острові Поросючка біля села Халимонове. Частина з них розташована за межами Батурина, тож на огляд варто закласти більше часу.

Як дістатися

Батурин розташований у Ніжинському районі Чернігівської області. Адміністрація заповідника — на вулиці Гетьманській, 74 (тут же будинок Кочубея). Палац Розумовського стоїть на вулиці Набережній, 1, вхід до цитаделі — з вулиці Партизанської, 2, «Козацький двір» — на Партизанській, 18. Основні об’єкти зосереджені в центрі міста, тож між ними зручно пересуватися пішки.

Власний маршрут до Батурина краще спланувати заздалегідь: розклад автобусів і поїздів у воєнний час може змінюватися, тож перевіряйте його перед поїздкою. Якщо ви їдете з Києва, після Батурина варто заїхати до Ніжина — зокрема в музей «Ніжинська поштова станція». Інші музеї області зібрано в розділі «Чернігівщина», а столичні — у розділі «Музеї Києва».

Джерела

encyclopediaofukraine.com