Музей «Ніжинська поштова станція»

Відділ «Поштова станція» Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського: історія кінної пошти в будівлях поштової станції XVIII ст. у Ніжині.

Будинок поштової станції із зеленими воротами на вулиці Поштовій у Ніжині
Kiyanka, CC BY-SA 3.0

«Ніжинська поштова станція» — музей історії пошти в Ніжині на Чернігівщині. Формально це не окремий заклад, а один із відділів Ніжинського краєзнавчого музею імені Івана Спаського, який належить до комунальних закладів Ніжинської міської ради. Експозиція розповідає про кінну пошту на українських землях і розміщена в будинку колишньої поштової станції за адресою вул. Поштова, 5.

Цікавість цього місця в тому, що тема музею і його приміщення збігаються: про поштові тракти, ямщиків і станційних доглядачів тут розповідають у будівлі, де все це колись і відбувалося. Для невеликого міста це рідкісний випадок, коли історичний комплекс зберігся і має відповідне до свого минулого призначення.

Історія

Станція на перехресті трактів

Ніжин у XVII–XVIII століттях був одним із великих торговельних центрів Лівобережжя, і через місто проходили важливі поштові шляхи. За даними Ніжинської міської ради, місцева поштова станція діяла з кінця XVIII століття і належала до найбільших на перетині трактів, що вели із Західної Європи через Київ до Москви та з Санкт-Петербурга до Криму. Тут подорожні міняли коней, відпочивали, чекали на продовження дороги.

Від станції лишився комплекс будівель XVIII століття. «Комплекс споруд поштової станції» (датований 1780-ми роками) внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятку архітектури (наказ Мінкультури від 21 грудня 2012 року № 1566, охоронний № 10052-Чр). В одному з одноповерхових цегляних флігелів комплексу тепер і працює музей.

Через Ніжин проїжджало чимало відомих людей. Музей у своїх матеріалах називає серед тих, хто бував на станції, Григорія Сковороду, Тараса Шевченка, Миколу Гоголя, Євгена Гребінку, Михайла Ломоносова, Олександра Пушкіна, Олександра Грибоєдова, Володимира Даля, Миколу Лисенка, Іллю Рєпіна, Леоніда Глібова та інших. Варто розуміти, що йдеться про подорожніх, які зупинялися тут проїздом, а не про людей, які жили в місті.

З цим будинком пов’язане й ім’я художника-баталіста Миколи Самокиша, академіка Петербурзької Академії мистецтв. За даними міської ради, він народився тут 1860 року в родині поштового службовця.

Колекція Олександра Лазаренка і відкриття музею

Основою музею стала приватна колекція. Олександр Миколайович Лазаренко (1897–1997), уродженець Ніжина, фахівець у галузі механіки, меценат і колекціонер, багато років збирав предмети дорожнього побуту та документи з історії ніжинських доріг і кінної пошти XVIII–XIX століть. Енциклопедія сучасної України зазначає, що частину експонатів він виготовив власноруч, а 1992 року передав зібрання для створення ніжинського музею «Поштова станція».

Урочисте відкриття експозиції для відвідувачів, за даними міської ради, відбулося 16 вересня 1993 року (у деяких туристичних публікаціях трапляється інша дата — 1986 рік). Відтоді «Поштова станція» входить до структури краєзнавчого музею.

Материнський музей

Історія самого Ніжинського краєзнавчого музею довша і драматичніша. Міська рада веде його родовід від публічного Музею історії мистецтв та етнографії, який 7 листопада 1920 року створив мистецтвознавець і етнограф Володимир Лесючевський. У 1927 році на основі цієї збірки та колекції місцевого інституту народної освіти постав окружний музей імені Миколи Гоголя; одним із його засновників і керівників був Іван Спаський, згодом відомий нумізмат. У 1934 році радянська влада закрила музей, а його працівників репресували.

Відродження відбулося лише через кілька десятиліть: 4 листопада 1967 року краєзнавчий музей відкрили спершу як народний, на громадських засадах, а згодом він став філією Чернігівського історичного музею. Самостійним закладом він став 20 листопада 1990 року, а 15 грудня 2009 року отримав ім’я Івана Спаського. За даними міськради, фонди музею налічують понад 33 тисячі одиниць зберігання.

Нині Ніжинський краєзнавчий музей імені Івана Спаського об’єднує кілька відділів, серед яких історичний, художній, природничий, відділ археології та історії підземного Ніжина і меморіальний будинок-музей Юрія Лисянського. Тож «Поштова станція» — лише одна з музейних адрес міста; про інші розповідає наш огляд музеїв Ніжина.

Реекспозиція

У 2020 році у відділі почалася масштабна реекспозиція. Відгуки відвідувачів на туристичному порталі Чернігівщини за 2020–2021 роки згадують ремонт і те, що частина експонатів тимчасово була зібрана в одному приміщенні. Чи завершено реекспозицію, в офіційних джерелах не повідомлялося, тому вигляд залів і склад показаних предметів можуть відрізнятися від описів, опублікованих раніше, а про роботу відділу варто дізнатися в музеї перед візитом.

Що подивитися

Експозиція займає флігель станційного доглядача і охоплює історію кінної пошти в Україні від часів Київської держави до кінця XIX століття. Описи музею та публікації про нього дозволяють виділити кілька основних тем.

Давня пошта. Початок розповіді сягає часів, коли регулярної пошти ще не було: портал «Музеї Чернігівщини» пише, що експозиція пояснює, як гінці доставляли князівські грамоти, як козаки возили донесення Війська Запорозького і яку роль у розвитку поштового зв’язку відігравали гетьмани. За тим самим описом, експозицію будували з опорою на архівні документи про Ніжинську поштову станцію.

Поштова справа і дорога. У вітринах показано речі дорожнього побуту, знаряддя поштового ямщика та поштове приладдя. Серед типових експонатів — чорнильні прилади XIX–XX століть, підсвічники та піддужні дзвіночки, які підвішували під дугу кінської упряжі, щоб упряжку було чути на дорозі. Портал «Музеї Чернігівщини» згадує також макет станції XIX століття, конверти й листівки.

Марки. У музеї зібрано перші випуски поштових марок Російської імперії, а окрему увагу приділено колекції марок, надрукованих в Україні у 1918–1945 роках, яку музей вважає особливо повною. Для тих, хто цікавиться філателією, це, мабуть, найцікавіша частина експозиції.

Кімната станційного доглядача. У другому залі відтворено інтер’єр, у якому працював доглядач: робоче місце, дорожні скрині та валізи пасажирів. Поруч облаштовано куточок для подорожніх зі столом, на якому стоять самовар і чайний посуд. Саме тут найлегше уявити, як виглядало очікування коней на станції півтора-два століття тому.

Порцеляна і посуд. Музей показує зразки порцеляни заводів Кузнецова, Храпунова та Межигірської фабрики, а також мідний посуд для кави, який, за даними музею, привезли з Греції купці ніжинської грецької громади. Це нагадування про те, що Ніжин довго був містом із помітною грецькою купецькою громадою.

Микола Самокиш. Окремий розділ присвячено життю та творчості художника, який народився в цьому будинку. Портал «Музеї Чернігівщини» також згадує матеріали про його учнів.

Кількість предметів в експозиції з часом змінювалася. Старіші публікації говорять про понад 500 експонатів, але після реекспозиції ці дані можуть бути неактуальними.

Музейні працівники водять екскурсії як залами відділів, так і містом. Серед тематичних маршрутів краєзнавчого музею є, наприклад, «Шевченко і Ніжин» та «Ніжин і Гоголь», тож відвідини «Поштової станції» легко поєднати з ширшим знайомством із містом.

Як дістатися

Музей розташований за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Поштова, 5.

Ніжин має залізничну станцію, тож із Києва сюди можна дістатися поїздом. Розклад і можливі зміни варто перевіряти в Укрзалізниці перед поїздкою. Інші відділи краєзнавчого музею розташовані за іншими адресами в місті (зокрема, на вулиці Батюка), тому перед візитом корисно уточнити, який саме відділ вас цікавить.

Джерела

esu.com.uamuseum.cult.gov.uachernihivregion.travelmynizhyn.com