Музей жіночої та гендерної історії
ХарківщинаМузей жіночої та гендерної історії (Gendermuseum) у Харкові: громадська ініціатива з 2008 року, колекція, виставки, онлайн-проєкти та поточний статус.
Музей жіночої та гендерної історії, відомий також під англомовною назвою Gendermuseum, — харківський музей, що виник 2008 року як громадська ініціатива. Його тема — історія жінок, жіночого руху в Україні та світі, а також те, як суспільство формує уявлення про «чоловічі» й «жіночі» ролі. Сам музей називає себе першим гендерним музеєм в Україні.
Історія
Задум створити такий музей, за розповіддю Радіо Свобода, виник у його засновниці Тетяни Ісаєвої 2006 року під час перебування у Швеції. Практична робота почалася у 2008 році: у Харкові стартував проєкт «Створимо музей про себе!», який підтримали Український жіночий фонд, Глобальний фонд для жінок і Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні ЄС–ПРООН. Метою проєкту, як зазначено на офіційному сайті, було саме заснування першого в Україні гендерного музею. Перша виставка, за даними Радіо Свобода, відбулася в музеї Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна.
Перші роки музей існував радше як проєкт і виставкова програма, ніж як заклад із власним приміщенням. У публікаціях 2009 року він фігурує під тодішньою назвою «Музей історії жіноцтва, історії жіночого та ґендерного руху»; у російськомовних джерелах трапляється варіант «Музей истории женщин, истории женского и гендерного движения». Тоді ж у мережі працював сайт проєкту gender.at.ua, де публікували новини музею та перелік експозицій.
За повідомленням ресурсного центру ГУРТ, у вересні 2009 року (9–13 вересня) харківська делегація взяла участь у Другому міжнародному конгресі жіночих музеїв у Бонні, організованому місцевим Frauenmuseum. Учасниці передали організаторам постери й фільм «Жіноче обличчя України», присвячений 125-річчю українського жіночого руху, а український музей став членом міжнародної асоціації жіночих музеїв. У тому ж повідомленні анонсувався показ експозицій у Харківській обласній художній галереї в межах акції «16 днів проти насильства» (23 листопада — 4 грудня 2009 року).
Власний простір з’явився пізніше. За даними Радіо Свобода, у серпні 2013 року музей відкрився в кімнаті комунальної квартири; 2014 року на його підтримку розгорнули інтернет-кампанію #SaveGenderMuseum. У грудні 2017 року музей об’єднався під одним дахом із Центром гендерної культури, а після ремонту, значну частину якого, за словами засновниць, зробили власноруч, оновлену експозицію відкрили 30 жовтня 2018 року. За даними Радіо Свобода (2019), музей очолює його засновниця Тетяна Ісаєва.
Що подивитися
Колекція формувалася з речей, переданих людьми та організаціями з різних міст України й з-за кордону. За описом Радіо Свобода, це книжки, диски, фотографії, дитячі малюнки та іграшки, предмети побуту, сувеніри й матеріали проєктів. У 2019 році телеканал Objectiv.tv називав понад 3000 експонатів; нині офіційний сайт указує понад 4000.
Музей позиціонує себе як інтерактивний: на сторінці «Про нас» ідеться про можливість брати участь в обговореннях і вправах, торкатися експонатів і фотографуватися з ними. Серед заявлених тем — життя жінок у різні історичні періоди, відтворені умови побуту в окупованому Харкові, діяльність міжнародних жіночих ініціатив і Міжнародної асоціації жіночих музеїв, а також українське законодавство про рівні права й можливості жінок і чоловіків. Окремо порушуються питання гендерних стереотипів, сексизму та дискримінації, з якою стикаються й чоловіки.
Репортаж Objectiv.tv 2019 року описував експозицію, розміщену в кількох кімнатах. Одна з них — «Зупинився час» — була присвячена хатній праці, яку довго вважали основним обов’язком жінки; у коридорах були розміщені фотографії науковиць, військовослужбовиць і робітниць різних часів. Екскурсію директорка починала з вишивки «біле по білому» як метафори жіночої історії: її деталі помітні лише зблизька.
Серед тематичних експозицій раннього періоду на сайті gender.at.ua значилися «Створимо музей про себе», «Дещо про гендер», «Жінки підтримують жінок», «Жіночі сторінки історії», «Крізь „скляну стелю“», «Жінка у бізнесі, армії та політиці», «Гендерні проблеми чоловіків», «Стоп сексизм!» і «Насильство в сім’ї». Радіо Свобода згадувало також проєкт «Видатні харків’янки» (виставки 2013–2017 років), експозицію про знаряддя тортур, спрямовані проти жінок, і виїзну програму «Музей на колесах», яка працювала переважно зі школярами. Найбільшим проєктом музею те ж видання назвало «Крізь скляну стелю» — про обмеження, з якими жінки стикалися в історії. У 2018 році музей разом з іншими організаціями працював над проєктом «Сантиметр гендерної історії», а до 365-річчя Харкова (2019) планував проєкт «365 жіночих історій Харкова».
Нині на офіційному сайті доступні онлайн-експозиції:
- «Неймовірні» — виставка арт-портретів українок, які вплинули на історію країни. Проєкт приурочено до 140-річчя українського жіночого руху; роботи створювали українські художниці та художники. Друковану версію показували за кордоном, зокрема в ОАЕ (у грудні 2024 року в Дубаї та Абу-Дабі, у січні 2026 року — у Рас-ель-Хеймі).
- «Їїсторія війни» — збірка свідчень жінок про повномасштабну війну з розділами «Антологія війни», «Голоси війни», «Обличчя війни» та «Проєкти про війну».
- «Українські мисткині», «Women in Art — Жінки в мистецтві», «Сексизм — практика дискримінації», «Правда про 8 березня», «Дещо про гендер» та «Жінки на захисті миру та безпеки».
Як відвідати
Офіційна адреса музею за даними сайту: Харків, проспект Героїв Харкова, 124-а, приміщення Центру гендерної культури. У старіших джерелах, зокрема в російськомовній Вікіпедії, ця ж адреса подана за колишньою назвою — Московський проспект, 124а: проспект перейменували на проспект Героїв Харкова 2022 року.
Станом на листопад 2026 року, за даними офіційного сайту, музей тимчасово зачинений для відвідувачів. Водночас команда продовжує роботу онлайн і за кордоном: на сайті з’являються нові матеріали, а в червні 2026 року музей повідомив про меморандум про співпрацю з Українським жіночим союзом в Австрії. Чи відновлено роботу експозиції в Харкові, варто перевірити безпосередньо перед поїздкою через контакти, вказані на сайті музею.