Вінницький літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського
ВінниччинаСадиба на вулиці Івана Бевза, де 1864 року народився Михайло Коцюбинський: меморіальний будинок, комора, сторожка й сад. Музей відкрито 1927 року.

Вінницький літературно-меморіальний музей М. М. Коцюбинського — це невелика садиба майже в центрі міста, де народився автор «Тіней забутих предків». Музей відкрили 1927 року в тому самому будинку, і відтоді він лишається однією з головних літературних адрес Вінниччини. Тут немає пишних залів: є стара хата з кількома кімнатами, комора, сторожка й сад — і саме ця скромність робить місце переконливим.
Історія
Родинна садиба. Михайло Коцюбинський народився у Вінниці 5 (17) вересня 1864 року. За даними музею, це сталося в будинку, де тепер розміщена експозиція; з перервами письменник жив тут до 1897 року. Енциклопедія сучасної України зазначає, що у Вінниці 1883 року написано його оповідання «Ціпов’яз». У 1897 році родина Коцюбинських продала хату й садибу. Сам письменник згодом перебрався до Чернігова, де отримав місце в земстві, і саме з Черніговом пов’язаний пізній період його життя; помер він 1913 року в Києві.
Порятунок будинку. Після продажу садиба кілька разів змінювала власників і десятиліттями стояла без ремонту. Музей описує, що до середини 1920-х років ліва половина будинку завалилася, а в правій, напівзруйнованій частині та прибудові жили три родини; сад і двір були занедбані. Відшукати будинок допомогли лектор місцевого укрпедтехнікуму О. В. Троцюк і його студенти. Узимку 1925 року до Вінниці у службових справах приїхав молодший брат письменника, Хома Коцюбинський, і привернув увагу громадськості до стану хати. При окрвиконкомі створили комісію для увічнення пам’яті письменника; її відповідальним секретарем був історик В. Д. Отамановський, керівник Вінницької філії Всеукраїнської академії наук.
Відкриття. Хату відремонтували, садибу впорядкували, і 8 листопада 1927 року музей прийняв перших відвідувачів. Його першим директором і автором першої експозиції став Хома Коцюбинський. За його вказівками в кімнаті, де народився письменник, відбудували лежанку, на якій, за родинними переказами, Михайло Михайлович любив відпочивати. Енциклопедія сучасної України датує директорство Хоми у Вінниці 1926–1934 роками, після чого він очолював літературний музей брата в Чернігові (до 1956 року). За даними музею, 1934 року директором у Вінниці був молодший син письменника, Роман.
Родина й гості. Над вивченням спадщини письменника працювали його нащадки: син Роман, донька Ірина, онук Юлій Романович, правнук Ігор Юлійович, а також племінниця — літературознавиця Михайлина Коцюбинська. Серед працівників музею був письменник Олександр Левада, автор кіноповісті «Родина Коцюбинських». Музей згадує, що тут бували Павло Тичина, Володимир Сосюра, Андрій Малишко, Любов Забашта, Максим Рильський, Михайло Стельмах.
Пам’ять у місті. Музей — не єдиний знак присутності Коцюбинського у Вінниці. Енциклопедія сучасної України згадує пам’ятник письменникові в місті, встановлений 1989 року, а також Вінницький педагогічний університет, що носить його ім’я. Другий великий музей письменника діє в Чернігові, де минули його останні роки, — це літературно-меморіальний музей-заповідник; вінницький і чернігівський заклади доповнюють один одного, бо перший розповідає про дитинство й молодість, а другий — про зрілий період творчості.
Премія. 1981 року на Вінниччині заснували літературну премію імені Михайла Коцюбинського (про це пише й енциклопедія); за даними музею, з 1997 року вона має всеукраїнський статус.
Директорство Федора Панчука. Згідно з автобіографією, яку свого часу оприлюднив музейний сайт, 1998 року музей очолив вінницький художник, заслужений діяч мистецтв України Федір Панчук; у ній ідеться про вісімнадцять років його керівництва. За цей час, за словами музею, тут почали проводити всеукраїнські наукові конференції «Осінні читання», налагодили співпрацю з народними майстрами Вінниччини та громадськими організаціями, а садиба стала майданчиком для культурно-мистецьких проєктів.
Реставрація 2019–2020 років. Як повідомляло Суспільне в листопаді 2020 року, глиняні будівлі садиби понад пів століття не ремонтували капітально. Роботи почали приблизно за рік до публікації, з комори, де родина Коцюбинських колись тримала овочі; під нею зберігся погріб. До реставрації в хаті навіть не було електрики. Реставратори намагалися зберегти автентичний вигляд: піч, лежанку й грубу, яким, за словами працівників музею, понад двісті років, лише почистили й побілили; у трьох кімнатах відкрили оригінальні стельові балки, підсилили дах, утеплили й гідроізолювали хату, комору та сторожку, зробили опалення в підлозі. На той момент було виконано близько 80% запланованого; кошторис становив приблизно 2 мільйони гривень. Тодішня директорка Лариса Кравченко прогнозувала, що відвідувачі зможуть повернутися не раніше 2022 року. Сама садиба внесена до Державного реєстру нерухомих пам’яток України як пам’ятка історії національного значення (постанова Кабінету Міністрів від 3 вересня 2009 року № 928).
Що подивитися
Меморіальний будинок. Експозицію побудовано за монографічним принципом: у п’яти кімнатах хати послідовно розгорнуто життя письменника, його творчий шлях і громадську діяльність. Центральне місце — кімната, де народився Коцюбинський, з відновленою лежанкою. Придивіться й до самої хати: у трьох кімнатах під час реставрації 2020 року відкрили оригінальні стельові балки, а давні піч і лежанку не перебудовували, лише почистили й побілили.
Реліквії. Музей зберігає в оригіналах метричну книгу із записом про народження письменника, книжки з його бібліотеки, особисті речі, прижиттєві видання творів і книжки з його автографами. Усього, за даними музею, фонди налічують понад дев’ять тисяч предметів (у статистичній довідці на сайті — 7,3 тисячі одиниць основного і 2 тисячі науково-допоміжного фонду): рукописи, фотодокументи, переклади творів Коцюбинського іншими мовами, побутові й етнографічні речі. Нещодавно музей, наприклад, розповідав про колекцію подільської вишивки зі своїх фондів.
Мистецька колекція. Окремо варто звернути увагу на твори художників, пов’язаних із темою Коцюбинського: у фондах є роботи Олени Кульчицької, Івана Касіяна, Георгія Якутовича, Івана Їжакевича, Михайла Жука, а також скульптури Івана Гончара і Ф. Коцюбинського.
Садиба й сад. На території збереглися комора і сторожка. У саду ростуть липи та груші сорту «глек», посаджені, як зазначає музей, ще дідом письменника Максимом Абазою, а також тамарикс і магонія, які Коцюбинський привіз із Криму, та агави, що їх він любив.
Сучасне життя музею. Садиба живе не лише як меморіал. Тут проходять конференції, презентації книжок, виставки, пленери, дитячі літературні квести й акція «Ніч у музеї». Станом на червень 2026 року, за новинами на офіційному сайті, у виставковій залі музею відкрили виставку «Жінки про жінок», а для дітей проводили квести «Кмітливі Коцюбинці». Водночас на сторінці контактів музей попереджає, що через реекспозицію в меморіальному будинку екскурсії надаються в обмеженому форматі, — це варто уточнити перед візитом.
Якщо ви плануєте день у Вінниці, поєднайте відвідини з Національним музеєм-садибою Миколи Пирогова — ще однією меморіальною садибою XIX століття в місті.
Як дістатися
Офіційна адреса музею — вулиця Івана Бевза, 15. Сам музей описує своє розташування як «майже в центрі міста»; маршрут зручно прокласти за актуальною схемою міського транспорту Вінниці.
Інші музеї області зібрано на сторінці «Вінниччина», столичні — у розділі «Музеї Києва».