Музей Марії Заньковецької

Будинок-музей Марії Заньковецької на Великій Васильківській, 121 у Києві: історія з 1960 року, меморіальна квартира акторки, колекція, як дістатися.

Двоповерховий цегляний будинок на Великій Васильківській, 121, де жила Марія Заньковецька
Xsandriel, CC BY-SA 3.0

Музей Марії Заньковецької в Києві — меморіальний будинок-музей на Великій Васильківській вулиці, 121, де видатна українська акторка прожила останні шістнадцять років життя. Нині він є відділом Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Музей розповідає і про саму Заньковецьку, і про український театр кінця XIX — початку XX століття, в якому вона була однією з центральних постатей.

Історія

Марія Заньковецька (1854–1934) пов’язана з Києвом не лише останніми роками життя. За інформацією музею, саме тут вона мала перший великий успіх на професійній сцені, а згодом працювала в Першому українському стаціонарному театрі Миколи Садовського. 1918 року на запрошення небожа Володимира Карнаухова акторка оселилася в будинку на Великій Васильківській, що належав її сестрі Лідії Карнауховій. Тут, за даними Енциклопедії сучасної України, вона мешкала з 1918 по 1934 рік, з перервою.

Будинок у ті роки був місцем, куди охоче приходили актори й музиканти. Автори публікації в «Дзеркалі тижня» серед гостей називають, зокрема, Бориса Романицького і Тетяну Садовську, а також згадують сад зі старими липами, каштанами й яблунями та кущ бузку, який, за переказами, посадила сама господиня.

Ідея музею виникла ще за життя акторки. Енциклопедія сучасної України зазначає, що вперше її висловили 1922 року у зверненні до уряду, яке підготував комітет із відзначення 40-річчя сценічної діяльності Заньковецької. Уже наступного року почала складатися колекція: 30 січня 1923 року при мистецькому об’єднанні «Березіль» Леся Курбаса було засновано театральний музей — нинішній Музей театрального, музичного та кіномистецтва України. Заньковецька стала однією з перших дарувальниць нової установи. Вона передала співробітникам музею, зокрема Василеві Василькові та акторці Лідії Гаккебуш, фотографії, сценічні костюми, особисті речі, листи, афіші й програми вистав. Сайт музею наводить запис із щоденника Василька про той візит: дорога до помешкання акторки здалася йому довгою, а кімната — сирою й холодною, проте гостинність господині все це переважила. Згодом зібрання поповнювали родичі акторки, її колеги та їхні нащадки.

Пам’ять про Заньковецьку в Києві тісно переплетена з історією театру, який носить її ім’я. Сайт музею розповідає, що цей колектив походить від першого українського державного театру, створеного 1917 року в Києві; 1922 року він дістав ім’я акторки, багато років гастролював містами України, а 1944 року був переведений до Львова, де працює й нині. 1993 року Національна спілка театральних діячів України заснувала премію імені Марії Заньковецької, яку щороку вручають акторам за визначні ролі.

Меморіальний музей-квартира відкрився 1960 року в квартирі № 4 на другому поверсі — там, де жила Заньковецька. Сайт музею називає його першим в Україні меморіальним музеєм актора. До перетворення будинку на музей, за даними «Дзеркала тижня» та енциклопедії, особисто долучився співак Іван Козловський. Бібліографія енциклопедичної статті вказує, що вже 1967 року про меморіальну квартиру вийшло окреме видання, автором якого був, зокрема, музейник Аркадій (Абрам) Драк, який з 1958 року працював у Музеї театрального, музичного та кіномистецтва.

Наприкінці 1970-х років історія будинку обірвалася. Енциклопедія сучасної України пише, що 1979 року будівля постраждала від пожежі і згодом була знесена, але експонати вдалося врятувати; сайт музею й міський туристичний путівник називають роком знесення 1980-й. За повідомленням «Дзеркала тижня», відбудову розпочали 1982 року за планами згорілої садиби. Завдяки підтримці Козловського та наполяганню творчої громадськості будинок відтворили, і 1989 року музей знову прийняв відвідувачів — уже як відділ Музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР. Відтоді експозиція займає не одну квартиру, а весь будинок.

Пізніша історія музею теж не була безхмарною. 2007 року «Дзеркало тижня» писало про загрози, які нависли над садибою: плани забудувати зелену ділянку поруч багатоповерхівкою, вандалізм, зйомки серіалів і реклами в саду. Автори публікації закликали захистити територію та встановити пам’ятник акторці; на фасаді будинку на той час був барельєф. За даними тієї ж статті, задуманої раніше меморіальної зони з пам’ятником і сквером так і не створили.

Що подивитися

Експозиція, за описом на сайті музею, складається з двох частин. Історико-біографічна охоплює життя і творчість Заньковецької від народження до 1917 року, тобто до київського періоду. Меморіальна частина — це відтворена квартира, де акторка жила з 1918 по 1934 рік; найдокладніше в зібранні представлений саме київський період її життя.

Основу показу становить колекція, яку Музей театрального, музичного та кіномистецтва збирає з 1923 року. Енциклопедія сучасної України (за даними 2010 року) називає близько 1500 предметів основного фонду та 500 допоміжного, тобто загалом приблизно дві тисячі одиниць. Частину матеріалів про Заньковецьку також показують в експозиціях головного музею. На сторінці колекції сайт музею групує предмети за кількома розділами — костюми, туалетне приладдя, посуд, живопис і різне. Загалом серед типів експонатів:

  • фотографії акторки в житті та в ролях;
  • рукописи, листи, афіші й програми вистав;
  • сценічні костюми;
  • живописні роботи;
  • особисті речі, туалетне приладдя, посуд, меблі та інші предмети побуту.

Крім основної експозиції, енциклопедія згадує постійні виставки «Жіночий силует» — про акторок музичного, драматичного театру й кіно межі XIX–XX століть — та «У сузір’ї М. Заньковецької», присвячену лауреатам премії її імені. Тимчасові виставки музею були присвячені Михайлові Старицькому, Маркові Кропивницькому, Миколі Садовському, а також театру імені М. Заньковецької в Києві.

Будинок-музей — не лише виставковий простір. У театральній вітальні проводять тематичні вечори; енциклопедія згадує також щорічні наукові читання «Марія Заньковецька та її доба». Співробітники музею підготували літопис життя і творчості акторки за 1854–1934 роки, виданий 1999 року в «Записках Наукового товариства імені Шевченка», а також написали сценарії кількох документальних фільмів про неї — «Моя Заньковецька» (1992, «Укрнаукфільм»), «Простіть і прощавайте» (1994), «Бенефіс» (2001) та «Немеркнуча зірка М. Заньковецька» (2005). Енциклопедія також згадує книжку «Марія Заньковецька» (1998), путівник музеєм 1994 року та видання «Талан» (2004), приурочене до 150-річчя від дня народження акторки. Свою сучасну роботу музей описує через три напрями — «Пам’ять», «Люди» і «Комунікація», тобто не лише збереження спадщини акторки, а й живе спілкування з театральною спільнотою та глядачами. На сайті згадано й конкретні проєкти — арт-клуб «Zankovetska Community» та «Очима в сучасний театр», що документує нинішнє театральне життя. Тож будинок на Великій Васильківській поєднує роль меморіалу й невеликого осередку театрального життя міста.

Як дістатися

Адреса: Київ, вул. Велика Васильківська, 121. Найближча станція метро, за даними туристичного путівника Києва, — «Палац “Україна”» (Оболонсько-Теремківська лінія).

Головна експозиція Музею театрального, музичного та кіномистецтва України, до якого належить будинок-музей, розташована в іншій частині міста — на території Києво-Печерської лаври (вул. Лаврська, 9, корпус 26). Для цілісного уявлення про театральну спадщину Заньковецької можна відвідати обидві локації, адже частину матеріалів про акторку показують і там. Окремі екскурсії в будинку-музеї, за інформацією на сайті, бронюють заздалегідь телефоном. Станом на листопад 2026 року, за даними сайту МТМКУ, будинок-музей має чинний графік роботи й приймає відвідувачів; перед візитом варто перевірити актуальну інформацію.

Джерела

esu.com.uaguide.kyivcity.gov.uazn.ua